За словами співавтора дослідження, планетолога Браяна Тревіса з Planetary Science Institute, ці соляні потоки могли зберігати леткі речовини протягом «понад мільярда років». Такими леткими сполуками, в розумінні геологів, можуть бути вода, вуглекислий газ і азот, пише Live Science.
Хоча соляні відкладення на Меркурії не схожі на типові айсберги чи арктичні льодовики, подібне солоне середовище все ж існує на Землі. Тож вчені мають уявлення про те, як функціонує таке середовище і чи може там виникнути життя. За їхніми словами, надія на те, що життя може існувати на планеті, де температура варіюється від -170° C до +350 °C, все ж є.
«Особливі соляні сполуки на Землі створюють ніші, придатні для життя, навіть у деяких із найсуворіших середовищ, де вони трапляються. Наприклад, у посушливій пустелі Атакама в Чилі. Ця лінія думок спонукає нас замислитися над можливістю існування підземних ділянок на Меркурії, які можуть бути більш гостинними, ніж його сувора поверхня», — зазначає провідний автор дослідження, планетолог Planetary Science Institute Алексіс Родрігез.
Родрігез наголошує, що це відкриття доповнює інші нещодавні дослідження, які показали, що на Плутоні є азотні льодовики. Разом вони довели, що зледеніння можна спостерігати багато де — від найгарячіших до найхолодніших меж Сонячної системи.
Планетологи припускають, що наявність летких речовин може бути свідченнями того, що на початку своєї історії Меркурій мав гарячу атмосферу. Або ж доводити існування на Меркурії озер. Чи свідчити про наявність щільної солоної пари у вулканічних надрах молодого Меркурія.
Як писав NV Техно, нещодавнє дослідження розкрило геологічну таємницю Меркурія. Вчені змогли пояснити, як стискається планеті і як це впливає на її поверхню.