Дослідження включало використання жестів у розмовній ситуації та без слів (безмовні жести). Діти, які говорили англійською та турецькою, демонстрували відмінності в жестах під час розмови, що відповідали особливостям своєї рідної мови. Однак, коли діти використовували жести і мовчали, відмінності скорочувалися, і їхні рухи ставали напрочуд схожими.
Цікаво, що ці закономірності проявлялися вже у віці 3−4 років, коли малюки починали наслідувати жестикуляцію, властиву для носіїв їхньої рідної мови.
У дослідженні також брали участь сліпі дорослі, які розмовляють англійською та турецькою, і незважаючи на відсутність візуального досвіду жестів, вони також виявляли схожі закономірності в жестикуляції.
Результати вказують на можливість існування універсальної системи жестів, яка дає змогу спілкуватися незалежно від рідної мови, слуху чи зору. Подальші дослідження включатимуть у себе аналіз сліпих дітей для визначення, чи зберігаються ці закономірності з раннього віку.
Ці відкриття надають унікальний погляд на універсальні аспекти людського спілкування і можуть мати важливі наслідки для розуміння розвитку мови та міжкультурних взаємодій.