В умовах війни тіньовий ринок нафтопродуктів в Україні скоротився до найнижчого за останні роки рівня. Але зараз є ризики, що тінізація у цій галузі знову почне рости.
1 липня влада планує повернутися до довоєнних ставок оподаткування пального. Тому зміни в податковій політиці мали б супроводжуватися додатковими зусиллями для запобігання тіньовим схемам.
Три роки тому ми оцінювали розміри тіньової частки на ринку нафтопродуктів України у 30%. Зараз, за нашими розрахунками, вона скоротилася орієнтовно до 10−11%. Так само і кількість нелегальних заправок, яка колись доходила до тисячі, під час війни зменшилася до 100, а зараз зросла до 300. Таким чином, про оздоровлення галузі говорити зарано, адже сьогодні ми бачимо, що тіньовий ринок знову почав набирати темпи.
Завдяки чому тіньова частка зменшувалася?
По-перше, з 2019 року в Україні запровадили систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП), яка в режимі реального часу повідомляє фіскальним органам про будь-які операції з нафтопродуктами на будь-якому етапі їх переміщення. Відповідно недобросовісним учасникам ринку стало складніше уникати несплати податків.
По-друге, коли розпочалася повномасштабна війна — закрився кордон із рф та Білоруссю. А саме звідти завозилися величезні обсяги різних компонентів, з яких уже тут, в Україні, виготовляли контрафактне пальне.
По-третє, рік тому, щоб захистити споживачів від надмірного цінового навантаження в умовах дефіцитного внутрішнього ринку й високих світових цін на нафту, уряд тимчасово скасував акцизи на пальне, а ПДВ знизив до 7%. Але таке податкове зниження несло в собі ще один ефект. Підробляти нафтопродукти й торгувати контрафактом стало не настільки економічно вигідно для тіньовиків.
Але з 1 липня 2023 року уряд має намір повернутися до довоєнних ставок оподаткування пального. А це натомість підштовхне тіньовий сегмент до активізації. Нам потрібно бути до цього готовими. Ми уже спостерігаємо, що кількість нелегальних «бочок» на українських дорогах починає знову рости. Зрештою, нікуди й не поділися ті міні-НПЗ, що раніше заливали ринок контрафактом, але на початку війни, коли була гостра потреба у пальному і треба було наповнювати ринок, десь свідомо закривали очі на їх існування. Так само, власне, нікуди не поділися і ті АЗС-оператори, через чиї заправки контрафакт продавався автомобілістам. Зараз вони — міні-НПЗ — знову продукують бодягу і не платять податки.
При цьому інструментів, які дають можливість запобігти потенційному тіньовому реваншу, у держави вже зараз достатньо. Згадана вище система СЕАРП дає грунтовну аналітику руху нафтопродукту на всіх його етапах: від перетину кордону з Україною чи відвантаження з заводу — до реалізації на АЗС, з усіма проміжними епізодами перевантаження, перепродажу тощо. Достатньо пильно проаналізувати цей рух і можна виявити вузькі місця, де, ймовірно, відбувається ухилення від податків.
Читайте також: Укрнафта: грабунок припинено. Чекаємо на українського Орла?
Інша позиція, яку слід посилювати, — це більш серйозний контроль за роботою електронно-касового обладнання на заправках. Оскільки є компанії, які офіційно вказують один обсяг реалізації пального, а в реальності він зовсім інший. Різниця між цими обсягами — неоподаткований виторг. Ніяк не оподаткований.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Чому таке можливе? Адже у складі кожного касового апарата на АЗС є спеціальний фіскальний модуль, який автоматично подає інформацію фіскальним органам про відпуск пального, як тільки на колонці вмикається насос і розпочинається відпуск продукту. Річ у тому, що окремі IT-компанії, які обслуговують касові системи, закривають очі на стирання інформації з фіскального модуля, або й самі допомагають це робити. Відтак ДПА отримує викривлену інформацію, а нечесні трейдери мають змогу приховувати реальні масштаби продажів, у т. ч. й продажів контрафакту. Як на мене, дієвим інструментом у цій ситуації може бути позбавлення ліцензій тих сервісних ІТ-компаній, які допускають стирання фіскального модуля.
Три роки тому ми оцінювали розміри тіньової частки на ринку нафтопродуктів України у 30%. Зараз, за нашими розрахунками, вона скоротилася орієнтовно до 10−11%.
Системний нормальний бізнес на паливному ринку не менш зацікавлений у боротьбі з тіньовим сегментом, ніж держава. Тому що конкурувати з таким явищем неможливо. З тими, хто не платить податків і не переймається якістю продукту — конкурувати вкрай важко. Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев нещодавно наводив цифри податкового навантаження на 1 літр проданого на роздрібних точках пального у різних суб’єктів ринку. Траплялися компанії, у яких це навантаження становило лише 7 копійок на літр. Тоді як у системного бізнесу — в інтервалі 1,5−3 гривні на літрі, залежно від виду нафтопродукту.
На нормальному ринку, де діють єдині правила для всіх, де здорова конкуренція — таких диспропорцій бути не може. Саме тому ми виступаємо за те, щоб підвищити ефективність адміністрування податків на ринку пального. Зрештою, мова про сотні мільйонів гривень, які можна отримати додатково на армію, на відбудову, на соціальні проєкти України.