Історія цих генів почалася близько 700 000 років тому, коли лінії неандертальців і сучасної людини розділилися в Африці. Існує припущення, що неандертальці, які мешкали в Євразії, розвинули схожі генетичні адаптації у своєму біологічному годиннику, щоб адаптуватися до мінливих умов довкілля.
Доктор Капра і його колеги звернули увагу, що деякі гени, успадковані від неандертальців і денисівців, мають зв’язок із регуляцією сну. Дослідження 246 генів, відповідальних за контроль біологічного годинника, виявило цікаві паралелі між вимерлими гомінінами і сучасними людьми.
Циркадні ритми, що являють собою 24-годинний цикл підйому і падіння білків у клітинах, контролюють не тільки сон і неспання, а й впливають на апетит і обмін речовин. Зіставлення генів вимерлих гомінінів і сучасних людей дає змогу краще зрозуміти спадщину, залишену неандертальцями, і її вплив на життя сучасних людей.
Ці відкриття не тільки розширюють наші знання про генетику та еволюцію, а й наголошують на важливості стародавніх генетичних адаптацій, які могли вплинути на звички сну і неспання у сучасної людини.