Один із методів вимірювання ґрунтується на обчисленні відстаней до об’єктів з відомою власною яскравістю, наприклад, до наднових або зірок класу цифеїди. Другі випромінюють світло, яке коливається з регулярністю, що залежить від яскравості об’єкта. Вимірювання проводилися неодноразово, але всі дані отримано від одного джерела — телескопа Габбл. Це підвищувало ризик, що в результати могла закрастися певна недостовірність.
Сумніви викликав пил, що затуляє світло в оптичному спектрі. Для точніших даних були потрібні вимірювання в ближній інфрачервоній області. І для цього використовували телескоп Джеймс Вебб. Астрофізик Адам Рісс з Інституту досліджень космосу за допомогою космічного телескопа (STScI) та Університету Джонса Гопкінса зі своєю командою відкалібрували прилад за світністю змінних цефеїд. Потім вони спостерігали за 320 зірками згаданого класу, що дало змогу значно зменшити шум порівняно з даними Габбла.
Однак результати все одно збіглися. Телескоп Джеймс Вебб показав, що Н0 становить 73 кілометри на секунду на мегапарсек. Раніше такі самі вимірювання вдалося отримати за допомогою Габбла, попри шум. Із чим пов’язаний такий колосальний показник, астрономи не знають. Одна з версій — негативний тиск темної матерії, який прискорює розширення Всесвіту.
Нагадаємо, раніше NV Техно писав, як учені знайшли дуже рідкісну галактику, оточену газовим кільцем.