Далеко не всі ідеї в En Garde! вдалося добре реалізувати (Фото:Fireplace Games) Серед інді-ігор нерідко з’являються справжні перлини, які затьмарюють блокбастери. У En Garde! були шанси увійти в цю категорію, але занадто багато пішло не так. Що саме, NV Техно розповів в огляді. Буває дивишся на нову, нікому до пуття невідому гру й думаєш: «Та це ж готовий хіт». Так було в мене з En Garde! Під час перегляду рекламних матеріалів око миттєво зачепилося за яскраву казкову картинку в дусі Fable. А динамічна бойова система з акцентом на парируваннях відсилала до суміші з Dark Souls і Sekiro: Shadows Die Twice.
Дуже хотілося, щоб усі очікування виправдалися, і проєкт від маленької команди Fireplace Games став приємним ігровим відкриттям у 2023 році. Однак реальність виявилася набагато прозаїчнішою. В En Garde! є багато цікавих ідей, але навколо них рояться неприємні недоліки. І останні часом викликають серйозне температурне напруження в області таза. Як так вийшло і чому, я спробую пояснити в огляді
Гумор не врятує
Почнемо з простого факту: сюжету в En Garde!, вважай, немає. Повноцінну розповідь замінюють чотири епізоди, один з яких навчальний. Вони пов’язані між собою за допомогою лейтмотиву і чотирьох карикатурних персонажів. Кожен фрагмент присвячений протистоянню головної героїні Адалії Воладор із графом Дюком. Протагоністка, звісно, стоїть на сторожі всього доброго, а злісний вельможа думає тільки про власне збагачення за рахунок бідняків.
Але загалом добре, що розробники пішли шляхом сатири і гіпертрофованих образів. Це трохи згладжує ефект від відсутності повноцінної історії, зім’ятого розкриття персонажів і «поворотів», про які здогадається й 5-річна дитина. У діалогах часом прослизають кумедні дотепи на актуальні теми. А вороги після поразки кидають фрази, що висміюють їхню безпорадність.
У грі є рідкісні діалоги / Фото: Fireplace Games/NV
Ось тільки одного гумору мало, щоб зацікавити користувачів. Так званий сюжет в En Garde! — не більше ніж спроба хоча б якось пояснити події, що відбуваються навколо. І це особливо помітно в невдалому фіналі, який у стислому вигляді повторює три попередні епізоди і має щонайменше дивний вигляд з точки зору логіки. У результаті гра нічого не може запропонувати в плані оповіді, крім кількох вдалих жартів.
Краще вже відразу здатися
Із сюжетом не склалося, і спочатку здавалося, що це невелика біда. En Garde! відразу виглядала як гра, де вся увага приділена геймплею. Після першого навчального епізоду теорія підтвердилася. Розробники з толком підійшли до пояснення всіх механік, а місцями навіть трохи перестаралися. Проєкт проходиться за 5 годин, з яких 40 хвилин тривало тренування. Однак потім виявилося, що готуватися було до чого.
У бойовій системі En Garde! автори намагалися втілити гіпертрофовану варіацію фехтування зі ставкою на видовищність. Адалія вміє безперервно виконувати легкі атаки, які складаються в серію. Головна героїня також здатна парирувати ворожі випади, ухилятися і здійснювати перекид для різкішого розриву дистанції. Однак найважливіша навичка дівчини — це стусан. Так, старий-добрий поштовх ногою, як у спартанців із фільму Зака Снайдера.
Навколо такої простої механіки розробники змогли вибудувати величезний пласт геймплея. Адалія може безпосередньо штовхати супротивників, щоб, наприклад, скинути зі сходів або відправити купатися в найближчій водоймі. Але набагато корисніше штурхати всякі ящики, стільці, столи, бочки, що вибухають, та інші елементи оточення. Усе це дає змогу на короткий час приголомшити супротивників.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю Капітани мають щит, який треба збити знерухомленням / Фото: Fireplace Games/NV Вороги в переважній більшості випадків ходять натовпами від трьох осіб. А на аренах вони з’являються хвилями до десяти особин. Битися з ними безпосередньо неможливо, адже бойова система виконана в дуельному стилі. Одне з трьох спеціальних умінь Адалії, які стають доступними під час заповнення смужки успішних дій і комбінацій, дає змогу здійснити круговий удар. Два інших — випад і потужний стусан. Але єдина атака по кількох ворогах одразу не змінює суть боїв. У прямій сутичці головна героїня зосереджена на обраному противнику. Решту обов’язково потрібно знерухомлювати, щоб отримати шанс провести сутичку у форматі один на один хоча б протягом кількох секунд. Крім поштовхів елементів оточення, передбачено й інші взаємодії. Причому вони змінюються залежно від рівня. В одному епізоді можна підпалювати гармати, щоб вони стріляли в супротивників, в іншому — скидати люстри на голови вартових, а в третьому — кидатися мішками зі спеціями і засліплювати недругів. Оточення в En Garde! дійсно відчувається дуже інтерактивним і дає змогу реалізовувати різні комбінації. Наприклад, я одного разу накинув відро на голову ворогові, він почав сліпо бігати локацією, врізався в стійку зі зброєю і в такий спосіб зробив собі харакірі. І ось начебто геймплей здається веселим. Носишся ареною, всіх атакуєш, штовхаєш ящики, підриваєш бочки, штовхаєш ворогів зі сходів, підпалюєш ліхтарями, кидаєшся спеціями і взагалі всім, чим попало. Але на практиці цей динамічний бойовий хоровод і близько не складається в єдиний потік. Процес постійно ламається об невдалі рішення геймдизайнерів. І часто, замість насолоди, бої перетворюються на муку, яка викликає тільки одну емоцію — роздратування. Ось так виглядає жовта смужка / Фото: Fireplace Games/NV Щоб зрозуміти, як так вийшло, потрібно повернутися до азів бойової системи. Вороги в En Garde! діляться на кілька типів. Сюди відносяться лакеї, гренадери з вибухівкою, солдати, капітани, елітні стражники і дуелянти. Більшість супротивників виконують атаки двох типів. Перші можна відбити, а від других потрібно тільки ухилятися. Вони традиційно підсвічені синім і червоним кольором відповідно. А ще зрозуміти, що збирається зробити противник, дає змогу різниця в анімаціях, і це добре. Головна проблема полягає в іншому. Противники постійно нападають натовпом, виконуючи різні удари. У такому разі варіант тільки один — перекидатися вбік. Будь-які інші дії призведуть до того, що Адалія отримає «дешеву шкоду». Так називаються вхідні випади, на які фізично не можна відреагувати. Як не старайся, а паралельно парирувати й ухилятися не вийде. Відбити два удари одночасно теж неможливо, тому залишається лише не вступати в битву з кількома супротивниками. Але як же це зробити, якщо вороги часто з’являються натовпами? Ось тут і проявляється центральне протиріччя. Розробники реалізували дуельну бойову систему, хоча сутички ніколи не проходять один на один. Якщо спробувати битися безпосередньо, то супротивники швидко надають стусанів у спину й боки, від яких неможливо захиститися. У результаті бої проти натовпу ворогів проходять за однією схемою: носимося ареною, активно застосовуємо всі елементи оточення і сподіваємося, що з’явиться момент, коли нарешті вдасться вступити в сутичку проти одного стражника. Один із дуелянтів / Фото: Fireplace Games/NV Але на цьому проблеми навіть близько не закінчуються. «Дешева шкода» — тільки верхівка. У супротивників в En Garde! є смужки життя і захисту. Друга заповнюється під час різних успішних дій, наприклад, якщо парирувати випади і скидати ворогів зі сходів. Коли показник падає до нуля, ворог відкривається для ударів. Тоді його можна усунути безперервною серією ударів. Дуелянти та елітні солдати мають особливу смужку життя жовтого кольору. Вона змушує ідеально парирувати й ухилятися від усіх ударів. Не встиг зреагувати або помилився? Тоді здоров’я противника миттєво відновиться. При цьому в усіх недругів, за винятком лакеїв, є таке собі друге дихання. Тобто смужку потрібно опускати до нуля двічі. У мене були десятки випадків, коли ворога майже вдавалося перемогти, але збоку прилітав якийсь удар, і здоров’я дуелянта або елітного солдата різко відновлюється. А «дешеві» атаки, як уже зазначалося, можуть наздогнати головну героїню в будь-який момент. Якщо говорити простіше, то бої з ворогами, що мають жовті смужки — це QTE, як у якомусь жахливому інтерактивному кіно. Або гравець правильно тисне послідовність кнопок, або втрачає здоров’я і починає цикл заново. Плюс треба тримати в голові той факт, що в будь-який момент може підбігти навіть простий лакей і випадом у спину нівелювати весь прогрес у битві, яка завжди займає немало часу. Добре хоч смужку захисту розробники не додумалися обнуляти. Під час боїв оточення перетворюється на хаос / Фото: Fireplace Games/NV Тут ми знову підходимо до проблем із баченням. Складність накручується за схемою дуельної бойової системи, а класичних поєдинків у грі майже немає. Недолік зводиться в абсолют у битвах з босами. Останні зроблені дуже ліниво і є аналогами звичайних ворогів з чотирма відновленнями смужки, а також парочкою додаткових атак. Головгад із третього епізоду має вищеописану механіку з відновленням здоров’я, коли за одну помилку доводиться дорого платити. Бій з ним відчувається затягнутим і нечесним за всієї швидкоплинності En Garde! А фінальний епізод взагалі виявився суцільним розчаруванням. Розробники просто взяли всіх попередніх босів і змусили гравців повторно з ними битися. Останньому головгаду, який був у другому акті, прикрутили ненависну жовту смужку і поставили в партнери десятки ворогів усіх мастей. Баланс у цій битві не просто вийшов із чату — він видалився з інтернету. Добре, що я награв 50 годин у Sekiro і 150 в Elden Ring, та й загальний досвід допоміг. Але непідготовлені користувачі через штучно накручену складність і невдалі рішення геймдизайнерів страждатимуть. І найприкріше, що за всіма проблемами ховається дуже простий факт. Розробники не придумали цікавих пересічних супротивників і босів для дуельної бойової системи, тому вирішили напирати на кількість і спробували збалансувати підсумкову кашу за рахунок оточення. Частково вийшло — завдяки високій інтерактивності перемогу можна вирвати в будь-якій ситуації. Але через це всі бої зводяться до намотування кіл ареною з перервами на рідкісні дуелі, коли випадає такий шанс. Графіка у грі виконана просто, але виглядає добре / Фото: Fireplace Games/NV І список проблем у боях можна продовжувати. Камера у вузьких приміщеннях нерідко приймає ракурс, який відсилає до японських ігор нульових. У битвах з босами це часом призводить до прикрої поразки. Вікна для парирування то дуже великі, то звужуються до миті. Ящики і бочки можна штовхати, але за них легко зачепитися під час пересування, після чого героїня починає бігти на місці. Потенціал у бойової системи En Garde! був. Однак розробники взялися за реалізацію складних боїв, де важливий тонкий баланс. Це стосується і різноманітності ворогів, і їхньої поведінки, і покарання за помилку, і можливості адекватно реагувати на загрозу. Критичні недоліки призвели до того, що бійки проходять за однією, вельми затягнутою схемою, і назвати процес веселим не виходить. Часом від битв в En Garde! вдається отримати задоволення, коли розробники витримують деяку планку балансу, додають вертикальність на арену і багато інтерактивних елементів на метр квадратний. Але це справжня рідкість.
Немає за що зачепитися
За межами бойової системи в En Garde! майже нічого й немає. Можна відзначити хіба що платформинг, але він вийшов однокнопковим. Тут навіть на канатах і перекладинах розгойдуватися не потрібно. Головна героїня сама все робить, а гравцеві залишається тільки тиснути кнопку вперед. А ще на оточенні зустрічаються записки, причому деякі досить великі. У них подається значно більше подробиць про світ En Garde!, ніж в основному сюжеті. Шкода тільки, що такий підхід давно став моветоном.
Підсумкова картина вимальовується досить сірою, якщо не сказати похмурою. Сюжету немає, бойова система, що лежить в основі гри, прогинається під вагою дуже помітних недоліків, а платформинг реалізовано дуже ліниво.
Краще пройти повз 5 / 10
Єдині, безумовно, позитивні аспекти En Garde! — це гумор і казкова стилістика в дусі Fable. Гра виглядає приємно та чіпляє яскравими кольорами, змішаними з архітектурою Іспанії XVII століття. В іншому при проходженні відчуваєш переважно роздратування і нерозуміння, чому розробники припустилися стільки помилок. Тож радити En Garde! можна лише фанатам складних проєктів, які люблять випробовувати свої нерви на міцність, але вже пройшли всі релізи FromSoftware, різні Souls-like, Sifu та десятки інших, куди більш гідних ігор.