Про досвід створення шпиталю, який безкоштовно лікує військових і переселенців в Україні.
Більше року на Прикарпатті працює перший в Україні добровольчий хірургічний шпиталь Брасс, який безкоштовно лікує переселенців та військових. Близько 3 500 пацієнтів поліклінічного та хірургічного відділень вже отримали безоплатну медичну допомогу.
Тут лікуються захисники України: Азов, НГУ, ДСНС, Національна поліція, Управління розвідки, а також бійці іноземного інтернаціонального легіону. Тут проходили лікування та реабілітацію легендарні воїни — колишні військовополонені з Азовсталі та Оленівки.
Навколо медичного закладу об’єдналися сотні іноземних та вітчизняних волонтерів, активістів та небайдужих людей. Шпиталь став магнітом для досвідчених лікарів та студентів медичних вишів. Як досвід створення та роботи шпиталю масштабувати на інші регіони України?
Антикризові ідеї, які передували появі шпиталя
Я — ініціатор проекту, більше 15 років працюю в галузі косметології. За три місяці до початку війни відкрив клініку пластичної хірургії, на базі якої пізніше створив добровольчий шпиталь.
Коли почалася пандемія ковіду, вже близько року тривало будівництво лікарні. Ситуація була складна: клініка косметології не працювала зовсім. Офіс продажу професійної косметики теж був на паузі. Будівництво мусили продовжувати, але коштів вистачало тільки на оренду і заробітню плату працівникам. Я чітко усвідомлював, якщо щось не придумати, то лікарню ніколи не добудуємо.
Читайте також: Річард Хукер Детальний аналіз плану. Яким буде наступ України
Ми вирішили відправляти електронні листи державним закладам охорони здоров’я і пропонувати їм антисептичні засоби, маски, рукавиці. За десять років на косметологічному ринку у нас були налагоджені дружні відносини з виробниками та постачальниками цих речей. Вони пішли нам на зустріч з хорошими лояльними умовами співпраці. Ми також спробували продажі на OLX та Prom.ua. Всі ідеї спрацювали фантастично. Так ми працювали цілий рік. Я навіть спеціально переїхав жити в офіс. Важко було, але таким чином будівництво ми не зупинили ні на день. Клініку відкрили за три місця до війни. Встигли зробити кілька операцій. Почалася війна і пріоритети стали іншими.
Я розумів, що в нас є крута лікарня, яка відповідає всім європейським рівням і вимогам. Має ліцензії, частину обладнання і невеличкий персонал. Маючи такі можливості, ми вирішили що будемо безкоштовно лікувати військових і переселенців.
Це було інтуїтивне рішення. Але спрацював принцип — є нові потреби і є якісь існуючі можливості.
Ми мусили прийняти принципове рішення, що робити далі. Ми розуміли — немає команди, яка має досвід роботи з військовими травмами. Гостра необхідність у висококваліфікованих лікарях, які можуть працювати із сильно травмованими пацієнтами.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Для мене найважчим було — ризикнути перед самим собою — голосно заявити, що такий волонтерський проект створюється і повідомити про набір персоналу. Я боявся, що люди на мій заклик приєднатися до команди першого добровольчого хірургічного шпиталю в Україні не відреагують і не прийдуть.
Але результат перевершив очікування — наступні два дні після оголошення мій телефон не замовкав — отримав сотні дзвінків і повідомлень від охочих працювати у госпіталі.
Дзвонили з усієї України — відомі і досвідчені медики, які готові були безкоштовно лікувати поранених. Дзвонили волонтери і благодійники і небайдужі люди, які виявили бажання допомагати проекту.
Зараз команда налічує 30 медиків різних спеціальностей: хірурги, травматологи, терапевти, сімейні лікарі, психологи, медичні сестри, реабілітологи та фізичні терапевти. Я дивувався, коли мені дзвонили досвідчені медики, кандидати медичних наук і професори, що хочуть долучитися до роботи. Я їм кілька разів казав, що ми не маємо коштів, щоб оплачувати роботу, чи вони справді готові працювати безкоштовно на волонтерських засадах, бо заклад добровольчий.
Навіть зараз, через рік створення, коли працівники вже отримують заробітню плату, ними рухає не фінансова сторона співпраці, а пріоритет — перемога України.
Це і складніше. Бо вимоги до управління теж інші — я вже не можу сказати працівнику «ось заплачу тобі більше, ти і зроби більше». Тут інші правила.
Треба знайти такий підхід, щоб їхня мотивація не втратилася через неправильний менеджмент. Секрет банальний — треба бути прикладом для наслідування. Загалом, якщо цінності працівників і керівництва збігаються, то це дає хороший результат спільної командної роботи.
Ми сформували місію закладу на нашій першій нараді. До навчання МВА я б не розумів важливість формування місії та цінностей. Але зараз це важливо. Ми об’єдналися, щоб допомогти прискорити перемогу України шляхом надання безоплатної медичної допомоги постраждалим від війни.
Такі, здається, банальні і абстрактні дії, як формування стратегії, місії та цінності — нам допомогли поставити на рейки роботу хірургічного та поліклінічного відділень. Хоча це навіть не фінансові планові розрахунки і стратегічні бізнес-плани.
Фінансування проекту
Перші п’ять місяців наша команда працювала без заробітної плати та вихідних. Для того, щоб знайти кошти для оплати праці ми писали різні грантові проекти майже цілодобово, але не мали впевненості та гарантій, що проект буде виграшний і отримає якесь фінансування. Це вже зараз прект успішний — ми маємо розуміння, що ми забезпечені матеріалами, ліками і зарплатами для працівників, можемо покривати якісь витрати. Ми знаємо на кільки місяців наперед, що робота буде продовжуватиметься.
Загалом ми подалися на 40 грантів, 10 з яких виграли. Натепер ми маємо фінансову підтримку від 4-х донорських організацій:
«Лікарі без кордонів» (Іспанія) допомагали фінансово та надавали медикаменти для пацієнтів. На жаль, їхній офіс переїжає на східну Україну;
Міжнародний офіс об’єднаної методичної церкви США (США);
Міжнародне об’єднання Oxfam (Великобританія);
Польська фундація Alight.