Згідно з аналізом Дерисена та Естради, це свідчить про те, що кільця Сатурна існують трохи більше ніж 100 млн років.
Вчені також оцінили й інші результати, отримані під час місії. Одним із них стало вимірювання швидкості потоку мікрометеороїдів. Ці небесні тіла вдаряються об кільця, руйнуючи їх і підштовхуючи матеріал ближче до поверхні планети.
Дослідникам вдалося побудувати модель радіальної швидкості припливу маси мікрометеороїдів до кілець. З’ясувалося, що останні доволі нестійкі і не зможуть чинити опір ударам каміння з космосу довго.
Вчені вважають, що вже через 15−40 млн років від кілець не залишиться й сліду.